Тетяна Дементьєва - депутат Луцької міської ради, заступник голови міського осередку Партії регіонів. А ще ця жінка очолює Російську общину Волинської області. Відтак говорили про все, наче добрі давні знайомі. Правда, Тетяна Сергіївна дуже багато оповідала про діяльність російської общини, культурні заходи, які вже проведено, й про ті, котрі - ще в планах. Усі моменти не увійшли в текст інтерв'ю, адже газетна шпальта - обмеженого розміру. Однак, упевнена, духу розмови цей момент не зіпсував.
- Із липня 2010-го ви - староста Російської общини Волинської області. Як на мене, то - цікавий штрих до портрету Тетяни Дементьєвої, в офіційній біографії котрої зазначено: уродженка Луцька. Будь ласка, проясніть ситуацію: чому російську общину очолили саме ви?
- Коріння моє - в Росії. Тато народився в Костромі. А коли йому виповнився рік, бабуся з дідусем переїхали до Москви. До 1941-го батько мешкав у Білокам'яній. Воювати йому випало в Україні, тут і отримав поранення. А потім усіх життя розкидало... Я народилася в Луцьку, але всі канікули проводила в Москві у бабці з дідусем. Трохи мешкала в Рязані, та батько похований на волинській землі, тому й лишилася тут. Що цікаво: заміж вийшла за костромчанина.
- Невже в Луцьку його знайшли?
- Саме так (сміється, - авт.). І тепер згадую, як із бабусею та дідусем чай пили!
- Російські традиції досі плекаєте, чи вони лишилися виключно у споминах?
- Звісно, плекаю. Зокрема, коли збираємося общиною. Пити чай із блюдця - це ж особливий ритуал. А цукор у шматочках, а бабусин кисіль... А млинці! Все це в моїй пам'яті вимальовується так чітко. Зауважу, що російська община на різноманітні заходи запрошує гостей. Хочемо, аби й люди бачили, чим займаємося. Так, до прикладу, в ході фестивалю «Різдво у Луцьку» ми представляли свою культуру, російські різдвяні символи, виставили хохлому. А скільки лучан підходило!
- Тетяно Сергіївно, сьогодні ви відчуваєте себе українкою чи росіянкою?
- Про це я, звісно, думала. Чого в мені більше: російського чи українського? Все життя прожила в Україні. Тут мешкали мої батьки. Зрештою, дуже люблю Волинь, Луцьк і людей! Тому я - українка. Але коли приїжджаю в Кострому, то оцим (торкається рукою потилиці, - авт.) відчуваю: і тут моя земля. Правда, там шалено сумую за Луцьком.
- Досі в нашій державі не можуть дійти консенсусу у мовному питанні, його перед виборами раз у раз піднімають і загострюють до неможливого. Для вас це актуально?
- От якраз згадала реакцію колег-депутатів на висловлювання Миколи Дендіберіна, котрий скористався російською в ході однієї із сесій... Я ж намагаюся розмовляти українською. Коли лише починала працювати в органах виконавчої влади, то діловодство велося російською, однак згодом усі без особливих проблем перейшли на українську. Вважаю: росіяни, котрі мешкають тут, повинні володіти державною мовою. Я ж особисто хочу вивчити ще польську або чеську. Вже й курси мені підказали колеги. Не дарма ж кажуть: скільки знаєш мов, стільки ти - людина. Хоча болісно реагую, коли на адресу росіян лунають необґрунтовані закиди. Так не можна.
- Наскільки пам'ятаю, ви, будучи депутатом Луцької міської ради, жодного разу не робили спроби відкрито лобіювати інтереси волинських і луцьких росіян. Чому?
- Слово «лобіювати» - це не про мене. Значно ліпше піднімати питання. Давайте пригадаємо сесію, коли розглядати бюджет на 2011-й. Тоді я привернула увагу не лише до російської, а й до всіх общин, котрі функціонують у Луцьку. На той час не було жодного заходу в місті, куди б запрошували нас. Почули! Відтоді все пішло наче по маслу. Крига скресла. От нещодавно ми провели вечір російського романсу. Міська влада надала приміщення і технічну підтримку, за що принагідно дякую. Ви не повірите, скільки маємо талановитих людей! Що ще хочу сказати, відповідаючи на запитання: економлю свій час і колег-депутатів також. Хіба ж раз сесія тривала три дні? Чи це нормально? Я - прихильник конкретної роботи.
- Тобто з приходом Тетяни Дементьєвої на посаду керівника російської общини її курс змінився?
- Ми стали активнішими. Так, є проблема з приміщенням, але її у сесійній залі зумисне не піднімаю. Натомість представники всіх національних общин звернулися до керівництва облдержадміністрації. Знаю, потрібен час, адже нині ведуть переговори.
- Олександр Башкаленко, перший заступник голови облдержадміністрації та керівник облосередку Партії регіонів, не береться допомогти?
- Чому ні? Береться.
- Тетяно Сергіївно, ви багато років пропрацювали в органах державної влади, відтак можете порівнювати, коли місцевій владі дихалося легше?
- Простіше тоді, коли відсутні стратегічні плани, чітка вертикаль і дисципліна, коли немає відповідальності. За таких умов владі дійсно легше дихати. Немає контролю - і все просто. Коли ж все обертається з точністю до навпаки, доводиться наполегливо працювати. А це - непросто. Якщо в приймальнях високих кабінетів людей немає, то - недобра ознака.
- Вам особисто що більше імпонує: державна служба чи політика?
- І те цікаве, й інше. Хоча за життя пройшла чимало структур, а скільки керівників було...
- Вам випало працювати з усіма керівниками Волинської області часів Незалежності?
- Так. Сьогодні я використовую свій досвід та знання у політиці.
- Якось ви зауважували: «Для вирішення переважної більшості питань, що виникають, потрібна злагоджена робота органів місцевого самоврядування, потрібна якісна робота кожного спеціаліста у тому чи іншому напрямку діяльності відповідного структурного підрозділу». З огляду на це, чи ефективною виявилася зміна структури Луцької міської ради, яку ініціював Луцький міський голова Микола Романюк, а депутати ще на початках каденції підтримали?
- Щодо злагодженої роботи... Вважаю: органи виконавчої влади та депутатський корпус повинні працювати в одній упряжці. Так, Микола Романюк запропонував свою схему. Певно, йому так зручно. Чим ближче керівник до виконавця, тим більш ефективною буде робота.
- Так склалося, що фракція Партії регіонів, будучи провладною на загальнодержавному рівні, опинилася в опозиції у Луцькій міській раді. Опозиціонеркою себе відчуваєте?
- У жодному разі. І чи маю право бути опозиціонеркою, коли багато добрих справ робиться в місті? Ні. От до прикладу: перехід через залізничні колії, про котрий так багато дискутували. Який був протест! А для людей важливий результат. Є міст - ним користуються.
- Якщо ми вже зачепили опозиційну тему, скажіть, як Тетяна Дементьєва оцінює ситуацію з ув'язненням Юлії Тимошенко? Вам, як жінці,і по-людськи не шкода лідера «Батьківщини»?
- Я проглянула репортаж про цю колонію, подивилася на жінок, котрі там відбувають ув'язнення. Усіх мені шкода. Дуже шкода. Але то - їхній вибір. Вони відповідно вчинили. А це - ціна відповідальності. При цьому мені шкода й тих, хто постраждав через їхні дії.
- Нещодавно почула про тренінг для жінок-депутаток, де представниць чарівної статі, котрі працюють в органах влади, чомусь навчатимуть. Як ставитеся до подібного поділу за статевою ознакою? Ви б пішли на такий захід?
- Пішла б. До подібного ставлюся абсолютно без амбіцій. Свого часу була слухачем подібного тренінгу «Жінки-керівники в Україні» при Кабінеті Міністрів. Участь узяли дами зі США, Франції, Канади. Круглий стіл був суто жіночий. Ми - більш емоційні, що іноді шкодить, однак - терплячіші й здатні стратегічно мислити. Тож повинні визнавати наявність мінусів та плюсів. А для чого чоловікам це знати?.. А якщо серйозно, то тренінги - дуже корисні. Завжди раджу молодим колегам здобувати нові знання.
- Чому фракція Партії регіонів практично в повному складі (за винятком мажоритарника Леоніда Лаби) проігнорувала 19-ту позачергову сесію? Хто прийняв рішення не йти на засідання?
- Політрада засідала щодо цього питання, й вирішили діяти саме так.
- На вашому особистому рахунку шість пропущених засідань...
- Саме так, з-а-с-і-д-а-н-ь. Повірте, члени фракції не пропускають сесії без поважних причин. Зрештою, слід навчитися економити робочий час і не затягувати одну сесію на три-чотири дні. Іноді колеги надто зациклюються на політичних моментах, що не додає авторитету депутатському корпусу загалом.
- Нещодавно призначення сина вашого колеги по фракції Леоніда Лаби на одну з керівних посад у луцькому муніципалітеті стало причиною невеликого скандалу. Скажіть, чи обговорювали цей момент у колі однопартійців?
- Ні. Дізналися про це, як і всі інші. Певно, висловлю точку зору не лише свою, а й колег, коли скажу: син Леоніда Лаби - повністю сформована особистість, і він має право вирішувати сам, що робити. Подав документи на конкурс, переміг, працюй. До чого тут батько? Хіба дитина депутата не має права на самореалізацію?
- Цікаво, де працює ваш син?
- Мій син навчався в Києві, там аспірантуру закінчив, тож і працює в столиці на одній із фірм менеджером. Отак!
- А чи випадало вам використовувати депутатський мандат та, звісно, його можливості, для себе особисто?
- Для себе особисто - ні. Але про одну ситуацію розповім. У будинку, де мешкаю, вийшов із ладу стояк. Із третього поверху, а я живу на першому, хлинула вода - все попливло! Рятувалися, як могли. Наступного дня написали колективне звернення в жек. Місяць минув, а відповіді немає. Тоді я пішла на прийом до директора жеку №3 й кажу: «Як же ви працюєте? Чому не реагуєте на заяви? Навіть майстра не прислали...».
- Почув вас керівник?
- Сказав, що про депутата Дементьєву не чув. Довелося виймати посвідчення... Отаке було.
- Пропоную змінити тему. Тетяно Сергіївно, небагатьох депутатів побачиш у громадському транспорті, радше за кермом елітних авто. Вас можна. В такий спосіб намагаєтеся бути ближчою до громади?
- Знаєте, а я ще дуже люблю ходити пішки. Якщо маю час, так і дію. А громадський транспорт - теж добре. Так більше людей бачиш.
- Як оцінюєте бюджет на 2012-й?
- Бюджет у нас - непростий. Та навіть в особливо успішні роки він ніколи не був абсолютно достатнім. Зверніть увагу: минулого року довелося виплатити боргових зобов'язань на суму в межах десяти мільйонів. Тепер же необхідно заплатити двадцять п'ять мільйонів гривень! А ці гроші можна було б використати на розвиток соціальних програм. Ще одна відмінність бюджету: нарешті маємо гроші з державної казни на будівництво, реконструкцію та ремонт доріг. Це - дев'ятнадцять мільйонів. Так, у 2011-му ремонтували шляхи, але кошти надходили через область. Цьогоріч можемо самі розподіляти фінанси. Окрім того, за газ змушені платити шалені гроші, а ціни на сталь упали, тож і Державний бюджет обмежений. Але зарплата мінімальна зросте на 130, до пенсії додадуть до 84, до прожиткового мінімуму - до 140 гривень. Тому не можна говорити: бюджет - не соціальний. Звісно, спершу слід відчути ці надбавки в кишені, а тоді робити висновки. А медики? Отримають кошти на оздоровлення. Педагогам додадуть 20% ставки за особливі умови роботи. Вірю, що впораємося. Я - оптимістка!
- Завдання собі самій на 2012-й уже «нарізали»?
- Так. Є програма міського осередку Партії регіонів. Усі напрямки роботи знайшли відображення у програмі соціально-економічного розвитку міста. Над цим і працюватиму. В принципі, в усіх депутатів ціль - одна: благополуччя лучан. Невже ми не хочемо, аби наші діти жили краще?..
- Ви - член робочої групи з розробки Стратегії розвитку міста Луцька до 2020-го. Розкажіть у кількох словах про цю стратегію. Що пропонуєте?
- Я взагалі належу до прихильників стратегічного планування. Без цього не можливо окреслити чіткий курс. Зараз ми розробляємо план, в основу якого поклали три моменти. Перший - повна інвентаризація землі та майна. Це - великий шмат роботи. Вже залучили фахівців із Луцького національного технічного університету. Наступний блок - інформаційний простір. Вивчаємо методи входження до нього. Певно, доведеться використовувати різні мови. Третій - кадровий ресурс. Усе це аналізується й передається в інформаційне поле, котрим користуватимуться інвестори. Як останній піде до Луцька, коли нічого не бачив і не знає? А ми дамо йому всю необхідну інформацію. Бажання є, ресурс також. Лишилася відповідально поставитися до справи.
- На завершення розмови розкажіть, як проводите вільний час? У Тетяни Дементьєвої є улюблена справа?
- Є. Випадково побачила оголошення про набір у групу, де займаються хатха-йогою. Почала ходити. Навіть не уявляєте, скільки почерпнула, яку кількість знань здобула. Робота кожному додає напруги, а я навчилася розслаблятися. Умію виконувати дихальні вправи. Досконало, звісно, цією технікою не володію, адже йоги цьому присвячують все життя, а я - з перервами. Буквально за півроку відчула неабиякий приплив енергії та сил. Якось інструктор зауважив: якщо дуже чогось хочеш, то неодмінно знайдеш для цього час. Так і є. Усім раджу користуватися таким правилом. Спрацьовує.
Джерело: "Волинська газета"
Розмовляла Світлана Головачук