15 лютого особлива дата в річному календарі, минає 23 роки з того часу, як військовослужбовці колишнього Радянського Союзу залишили спекотну афганську землю після довголітньої війни. Щороку в цей день вшановують воїнів - інтернаціоналістів, котрі з честю виконали свій військовий обов'язок., схиляють знамена над полеглими, служать панахиди в соборах і церквах, покладають квіти до могил загиблих і померлих після війни. Про афганську війну сказано і написано дуже багато, але завжди знаходиться тема, аби повести розмову про події, які відбувалися в Афганістані. Час і досі не загоїв рани. Щоб зрозуміти весь трагізм афганської війни, потрібно знати ії передумови.
А передумовою військового втручання радянських військ стала афганська квітнева революція 1978 року. У результаті цього в грудні 1978 року між СССР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язувався переозброїти афганську армію. Керівництво СССР продемонструвало готовність надати реальну воєнну підтримку Афганістану.
27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул і інші великі міста, а згодом втяглися в бойові дії по всій території Афганістану. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.
Через горпило афганської війни пройшли десятки тисяч військовослужбовців, котрі с честю виконали свій священний обов'язок, вимоги військової присяги, показали приклади мужності, героїзму. Серед них і активісти Володимир-Волинської міської організації Партії регіонів.
Прикладом наслідування для молодого покоління став голова Володимир -Волинської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) депутат міської ради від Партії регіонів Омельчук Іван Адамович.
Іван Адамович - неординарна особистість. Народився і виріс на березі мальовничого озера Світязь, закінчив Камянець - Подільське вище військово-інженерне командне училище. З березня 1987 року по лютий 1989-го року воював на території Афганістану - командир інженерно-саперної роти Джелалабадського мотострілецького полку. Це сапери йшли попереду розвідпідрозділів і піхоти, знешкоджували мінні поля, розміновували дороги. «На війні, як на війні, - розповідає Іван Адамович, - уставна субординація - основа, але в бойовому військовому колективі - друзі і товариші, саме на цьому ґрунтувалися наші щоденні стосунки.» За мужність і героїзм майор Іван Адамович Омельчук нагороджений орденами «Червоної Зірки» та «За Службу Батьківщині» III ступеня, а в 2008 році - орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Нині депутат - регіонал вдячний виборцям, котрі підтримали його і захищає їх інтереси. Головним завданням він бачить турботу про ветеранів різних категорій, учасників бойових дій в Афганістані, інших локальних війн, дітей війни, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Депутат Омельчук І.А. низько вклоняється пам'яті загиблих, їх рідним і близьким, усім, хто передчасно пішов з життя після війни. «Я живу серед вас і своє слово, передвиборчу програму виконаю, зокрема й програму Партії регіонів, яка мене висувала кандидатом у депутати і членом якої я є», - говорить Іван Адамович.
«Афганська війна не має дня перемоги, але її закінчення, як і будь-якої війни - це свято», - саме так обмірковує про неї депутат міської ради від Партії регіонів, заступник голови міської організації Голигін Віталій Володимирович. Він дуже цікавий співрозмовник, адже два рази направлявся в Афганістан виконувати інтернаціональний обов'язок.
Народився Віталій Володимирович у Приморському краї, неподалік кордону з Китаєм у родині військовослужбовця. Разом із трьома братами пішов батьковими стопами і став офіцером після закінчення Васильківського військового училища. Службу проходив в м.Бердичеві, Забайкаллі, знову у м.Бердичеві, звідки і був направлений в Афганістан. Вперше - начальником служби авіаційно-технічного забезпечення вертольотного полку в Джелалабаді; удруге - військовим радником на посаді спеціаліста при начальнику авіаційно-технічної служби військово-повітрчних сил Афганістану. Виконуючи своє завдання, Віталій Володимирович побував майже в усіх куточках Афганістану. З тривогою згадує, коли був свідком того, як виконували свою роботу знамениті «Чорні тюльпани».
- Неподалік від нашої частини розміщувалася десантно-штурмова бригада. Коли військовослужбовці цієї бригади поверталися з бойових дій, інколи їм просто не було куди дівати тіла померлих. З обох боків нашого гарнізону каналами протікала вода, в якій,попри спеку, зберігалася температура до +25. Отож, тіла загиблих клали саме в цю воду, щоб вони не так швидко розкладалися. Вночі померлих завантажували в «чорні тюльпани» та відправляли на Батьківщину,- розповідає офіцер-афганець.
Згодом Віталій Володимирович проходив службу у військовій частині, яка знаходилась у м.Чорткові, Тернопільської області, потім - Луцьк, а звідти приїхав в м. Володимир - Волинський.
Дружина офіцера Світлана Голигіна, активістка міської організації Партії регіонів - корінна волинянка. Вона народилась і виросла у Луцьку. Тут же й зустріла свого чоловіка, з яким не тільки завжди була поруч у військових частинах і гарнізонах, але й також разом з ним виконувала інтернаціональний обов'язок, працюючи в оперативному відділі Міністерства оборони Афганістану, відчула всі труднощі війни, а діти залишалися в Союзі з бабусею. Світлана Семенівна підмітила, що афганці дуже поважають і цінують своїх рідних - чи це рідний брат, чи двоюрідний, чи далекий родич, вони все одно називають одне одного братом або ж сестрою.
Афганістан... Жарило, як в пеклі. Для багатьох наших співвітчизників, це слово стало синонімом людського лиха, справжнього пекла. Палаюче сонце зранку, спекотний вітер-афганець, пісок ще не дає дихати і постійна спрага.
Один із тих, хто торував свій бойовий шлях в Афганістані підполковник Ігор Володимирович Кудрін. Народився в сім'ї військовослужбовця Володимира Ілліча Кудріна, мати - Лідія Миколаївна, вчителька.
Ігор Володимирович з дитячих років відчув, що таке військова служба, уявляв себе офіцером - захисником Батьківщини. Мрія стала реальністю. В 1976 році Ігор закінчив Ленінградське Суворовське училище, а в 1980 році факультет військової розвідки Київського військового командного училища і з гордістю згадує день, коли отримав диплом військового учбового закладу і офіцерські погони.
Службу розпочав в далекій Бурятії, м.Кяхті на границі з Монголією Забайкальського військового округу на посадах командира розвідувального взводу окремого розвідувального батальйону дивізії, командира розвідувальної роти десантно - штурмового полку. А в 1985 році направлений для виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичну Республіку Афганістан на посаду командира розвідувальної роти 122 МСП 201-ї МСД поблизу міста Ташкурган провінції Саманган.
Неодноразово офіцер Ігор Кудрін приймав участь в бойових операціях, реалізації розвідданих, засадах. За 2 роки командування ротою в реальній війні відчув, як згодилися навики, яких набував в військових колективах підчас навчання і служби, з гордістю згадує Ігор Володимирович цей бойовий період військової служби, старався постійно завдання поставлені якісно виконати і життя підлеглих зберегти, і це йому вдавалося. Допомагало в виконанні військового обов'язку знання кількох мов, якими володіє Ігор Володимирович.
За мужність, достойне виконання інтернаціонального військового обов'язку Кудрін Ігор Володимирович нагороджений орденом «Червоної Зірки» і медаллю «За бойові заслуги».
В жовтні 1987 року прибув для подальшого проходження військової служби в 51-му МСД м. Володимир - Волинський на посаду начальника розвідки 170 танкового полку. Навчався на вищих офіцерських курсах «Выстрел» в 1989р. Військову службу завершив на посаді начальника розвідки 51-ї дивізії.
Будучи в запасі займався трудовою діяльністю, приймає участь в політичній, громадській роботі.
В 2009 - 10 роках очолював міську організацію Партії регіонів. В даний час активно займається громадською роботою в міськрайонній організації ветеранів Афганістану. 14-15 лютого в м. Володимирі - Волинському відбувається ряд заходів, присвячених вшануванню воїнів-інтернаціоналістів. І.В.Кудрін щоденно займається підготовкою урочистої події. Одружений, має дочку,багато уваги приділяє батькам, котрі проживають в м. Калінінграді. Щорічно Ігор Володимирович знаходив час, щоб приїхати в Калінінград і допомогти батькам. Батько в прошлому році помер.
Гідно займається ветеран афганської війни вихованням молоді на бойових і трудових традиціях батьків, дідів.
З честю виконував свій ратний обов'язок ветеран афганської війни, активіст міської організації Партії регіонів старший прапорщик Захаревич Петро Андрійович. Корінний волинянин, родом із с.Мокрець, Турійського району. Військову службу проходив в 51 МСД м. Володимир - Волинського, служив в військових частинах в Чехословакії. З 1987 по 1989 виконував інтернаціональний обов'язок в ДРА. Командував мотострілецьким взводом.
8 січня 1989 року його підрозділ був виведений із території Афганістану, в польовий табір поблизу таджицького міста Термез. За відвагу, мужність нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За отличие в воинской службе» I, II ступеня, двома медалями Республіки Афганістан.
Є з кого брати приклад майбутнім поколінням захисників Вітчизни. Ветерани - афганці згадуватимуть завжди епізоди війни, військову дружбу, людську честь, мужність своїх побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони завжди пам'ятатимуть Афган, який багато чого їх навчив.
Деяка інформація: війна в Афганістані тривала 3 340 діб - 9 років, 1 місяць и 20 днів, вдвічі довше, ніж Друга світова війна. У рідні домівки не повернулися 13 тис. 833 громадянина колишнього Радянського Союзу, 312 пропали без весті, доля 330 невідома.
У місті Волдодимир - Волинському, як і по всій країні відбудеться ряд заходів, присвячених вшанування Дня учасника бойових дій та 23-й річниці виведення радянських військ із Афганістану.
Так 14 лютого об 11.00 відбудеться покладання квітів до могил загиблих та померлих воїнів-афганців в повоєнні роки. Також в міській раді голова спілки ветеранів Афганістану Омельчук І.А. разом з вдовами загиблих зустрінеться з головою міської ради Саганюком П.Д., котрий вручить присутнім квіти і матеріальну допомогу.
15 лютого в Соборі святого великомученика Юрія Переможця о 12.00 відбудеться Панахида. В 12.30 - мітинг та покладання квітів до пам'ятника загиблим у локальних війнах. О 14.00 в приміщенні культурно-мистецького центру ім.Т.Г.Шевченка - вечір пам'яті «Юність опалена війною». В усіх заходах приймуть участь представники місцевої влади, громадських, політичних організацій в т.ч. керівники міської організації Партії регіонів.
Афганська війна - це бойовий досвід, школа, але шкода, що не всі співвітчизники засвоїли трагічні та криваві уроки цієї неоголошеної війни.
Ветерани Афганістану виконали свій військовий обов'язок, захистили свою офіцерську і солдатську честь і впевнені, що нинішнє покоління військовослужбовців здатне виконати наказ Батьківщини.
Нехай цей день спонукає всіх до злагоди, об'еднання за ради нашого щасливого майбутнього. Бажаємо ветеранам, їх сім'ям, рідним та близьким, мешканцям Волині миру, щастя, доброго здоров'я, впевненості у майбутньому за ради нашої спільної мети - розбудови та захисту незалежної України.
Голова Володимир-Волинської міської
організації Партії регіонів, депутат міської ради Іван Данилишин